на мазду оренбург

В перод становлення укр. народност (14-16 ст.) укр. Ж. розвивався в рамках традицй мист. Кивсько Рус, поступово збагачуючись нац. рисами (представники монументального живопису цього пероду - Гайль з Перемишля  Андрй Владика). З'явились конопис, зокрема коностасний (Федус-ко з Самбора та н.), мнатюра ("Псалтир" кивського майстра Спиридоня, 1397). В умовах боротьби укр. народу проти польс.-шляхет.  тур.-тат. загарбникв зростало прагнення до збереження укр. нац. культури, зокрема посилювались нац. риси й реалстичн, демократичн елементи в укр. Ж. Водночас з конописом розвивався портретний Ж. Зберегла сво значення мнатюра з властивими й народно-художнми рисами ("Пересопницьке вангел", 1556- 61). У 2-й пол. 17 - 1-й пол. 18 ст. укр. Ж. збагатився на численн твори конопису (Самул, ¶. Руткович, Й. Кондзелевич, ¶. Бродлакович та н.), в ньому знаходили дедал бльше вдображення свтськ мотиви (побутов, стор., батальн сцени), ширше вдтворювалася д йснсть того часу, явища суспльного життя. В цей перод здйснено велик монументальн розписи в Кив (А. Галик), Густин, Дрогобич та н. Провдним жанром свтського Ж. став портрет. З'явилися народн картини, в яких вдображено мотиви нац.  нар.-визвольно боротьби та соцально-викривальн мотиви ("Козак-бандурист", "Козак Мамай"; на Прикарпатт - картини з зображенням опришкв; на Волин - "Селянська бда" тощо). Велику роль у розвитку рос.  укр. Ж. вдграла петерб. АМ, вдкрита 1757. У нй виховувались вихдц з Украни - живописц А. Лосенко, К. Головачевський, ¶. Саблуков та н. Значний вплив на розвиток укр

Могутнм пднесенням реалзму характеризуться Ж. доби Вдродження. Поряд з монументальним Ж. (фреска) провдним став станковий Ж., сформувались осн. його жанри. Поширився  вдосконалив свою технку олйний Ж., який вдкрив нов можливост вдображення реального свту. В ¶тал творили Джотто, Мазаччо, Рафаель, Леонардо да Внч, Мкеланджело, майстри венецансько школи живопису (Джорджо-не, Тцан, П. Веронезе, Я. Тнторетто), як багато зробили для розвитку колориту; в Ндерландах - Я. ван Ейк, П. Брейгель Старший; у Нмеччин - А. Дюрер, Г. Голь-бейн Молодший. У 17-18 ст. дальшого розвитку набува реалстичний Ж., вн збагачуться рзномантними стилстичними напрямами, звертаться до широкого кола повсякденного життя людини,  оточення (в ¶тал - М. Караваджо; в ¶спан - Д. Веласкес, Ф. Гойя; в Голланд - Ф. Гальс, Рембрандт, Я. Вермер Делфтський; у Фландр - П.-П. Рубенс; у Франц - Н. Пуссен, А. Ватто, Ж.-Б. Шарден, Ж.-Л. Давд; в Англ - Т. Гейнсборо). Значний внесок у свтовий Ж., зокрема портретний, зробили представники рос. мистецтва - О. Антропов, Ф. Рокотов, вихдц з Украни Д. Левицький та В. Боровиковський. У 19 ст. реалстичний Ж. розвиваться в боротьб з офцйним салонно-академчним Ж. (див. Академзм в образотворчому мистецтв), у тсному зв'язку з революцйно-демократичним  нацонально-визвольним рухами, широко вдобража трудове життя народу, тавру суспльн порядки феодально-капталстичного ладу. Значним явищем у цей перод стала творчсть Е. Делакруа, Г. Курбе, Ж.-Ф. Млле, О. Дом', художникв барбзонсько школи - у Франц; А. Менцеля - в Нмеччин; Дж. Констебла - в Англ; М. Мункач - в Угорщин; М. Алеша, Й. Манеса - в Чех; Т. Амана, Н. Гргореску - в Румун; ¶. Ангелова, Я. Вешина - в Болгар; Я. Матейка, Ю. Шерментовського, братв М.  А. Геримських - у Польщ. Велике значення для свтового Ж. в 1-й пол. 19 ст. мала творчсть рос. художникв К. Брюллова, В. Тропнна, П. Федотова й О. ¶ванова, а в 2-й пол. 19 ст.- передвижникв: ¶. Крамського, ¶. Рпна, В. Сурикова, С. Васнецова, ¶. Левтана, В. Маковського, В. Срова та н. Пд впливом передового рос. мист. формувались нац. школи реалстичного Ж. на Укран, в Груз (Г. Габашв-л, О. Мревлшвл), Врмен (Г. Башинджагян), Латв (К. Гун, Я. Розенталь), Естон (Й. Келер, А. Лайкмаа) та н. У 70-х рр. 19 ст. художники-мпресонсти (див. ¶мпресонзм) збагатили Ж. досягненнями в передач пленеру. Суперечнсть суспльного розвитку, характерна для цього пероду, позначилась на творчост багатьох видатних живописцв - реалстичн принципи в хнх творах переплелися з умовним трактуванням видимого свту (П. Сезанн, П. Гоген, П. Пкассо - у Франц; В. ван Гог - у Голланд; Дж. Устлер - у США; М. Врубель - у Рос та н.). На рубеж 19  20 ст. на Ж. позначилася заг. криза бурж. культури. Дедал бльшого поширення набувають рзн модернстськ теч (символзм, експресонзм, кубзм та н.). м протистояло реалстичне мист. живописцв рзних кран, творчсть яких була пов'язана з народом  його прогресивними силами. Радянський багатонацональний Ж. явля собою яксно новий етап розвитку, породжений торжеством методу соцалстичного реалзму. Розквтають самобутн нац. школи, творч ндивдуальност. Широке визнання здобули твори М. Грекова, ¶. Бродського, М. Нестерова, ¶. Грабаря, П. Кончаловського, К. Юона, Б. Йогансона, С. Герасимова, О. Дейнеки, А. Пластова, П. Корна, Кукринксв - в РРФСР; М. Сар'яна - у Врмен; Т. Салахова-в Азербайджан; С. Чуйкова - в Киргиз; У. Тансикбава - в Узбекистан; Е. Калниня - в Латв; А. Жмуйдзнавчюса - в Литв та н. Великих успхв досяг Ж. кран соцалстично спвдружност (К. Баба - в Румун; В. Димитров-Майстора - в Болгар; О. Нагель -у НДР та н.), а також прогресивний живопис у капталстич. кранах (Р. Гуттузо - в ¶тал; А. Фужерон  Б. Таслицький - у Франц; Р. Кент - у США; Д. Рвера  Д. Скейрос - у Мексц, та н.).

Болгар); вд Стародавнього ґгипту до нас дйшли окрем зразки станкового живопису (т. з. фаюмськ портрети). В епоху середньовччя в Зх., Середнй та Сх. ґвроп. Взант й Давнй Рус, в кранах Кавказу  Балкан розвивався монументальний Ж. (мозака, фреска, втраж), станковий Ж. (конопис) та мнатюра. Незважаючи на панування догматичних канончних схем, як насаджувала церква, в трактуванн образв живописних творв цього пероду виявляються риси життвост, нац. свордност (розписи храму Кнцвс в Груз, кн. 12 - поч. 13 ст.; Боннсько церкви в Болгар, 1259; роботи рос. майстрв А. Рубльова, Донся та н.). У кранах Сходу високого рвня досяг монументальний живопис: розписи будвель у мстах Пенджикент, Топрак-Кала, печерних храмв Аджанти в ¶нд. В ¶ран, Серед. Аз, Азербайджан й Туреччин розквтло мист. мнатюри в рукописах, в ¶нд (з 16 ст.) - станковий Ж. У кранах Далекого Сходу розвивався Ж. тушшю на сувоях з шовку та паперу (в Кита - Ту Кайчж, Ван Вей; Коре - Кан Х Ан, Км Хон До; в Япон - Сессю, Мотонобу Кано).

Ж. зародився в перод первснообщинного ладу (малюнки доби палеолту з зображеннями тварин). За доби неолту  бронзового вку Ж. збагатився на елементи оповдност, виник орнамент (мальована керамка трипльсько культури тощо). В перод рабовласницького ладу вже снував Ж. в його розвинутих формах, у вигляд тематич. творв. У кранах Стародавнього Сходу (ґгипет, Месопотамя, Крт) високого рвня досяг монументальний Ж. (розпис палацв). Великий крок по шляху до правдивого показу дйсност зробив античний Ж. Вдом мена давньогрец. живописцв 5-4 ст. до н. е. Полгнота, Зевксса, Паррася; збереглися (зокрема, на тер. Украни - в Пн. Причорномор') зразки давньогрец. вазопису, з часв Стародавнього Риму - численн твори монументального Ж. (в Помпеях, Геркуланум, Пн. Причорномор',

Глибина й правдивсть зображення дйсност (див. Реалзм), майстернсть застосування худож.  тех. засобв визначають ступнь дейного та емоцйного впливу Ж. Впродовж ус стор розвитку Ж. процес правдивого пзнання й вдображення дйсност супроводився боротьбою з антихудожнми тенденцями спотвореного показу реального свту (див. Абстрактне мистецтво. Гперреалзм. Модернзм).

Технка Ж. (фарби, способи накладання й закрплювання х на поверхн) рзномантна, фарби вдрзняються одна вд одно характером речовин, що зв'язують барвники (пгменти). Вживають фарби олйн, клейов, керамчн, силкатн, восков, темперу. В монументальному живопис застосовують фреску, мозаку, сграфто, синтетичн фарби, втраж: у Ж. та графц - акварель, гуаш, пастель. За технкою письма й накладанням фарб розрзняють багатошаровий Ж. (лесування, корпусне письмо) з пдмальовком, Ж. в один прийом (аль примо) та н.

- вид образотворчого мистецтва, художн вдображення видимого свту фарбами на якй-небудь поверхн (полотн, дерев, папер, стн тощо). Як  нш види мистецтва, Ж.  одню з форм суспльно свдомост, засобом пзнання свту, дейного й естетичного виховання. Ж. вдповдними засобами художньо виразност й методами типзац розкрива закономрност життвих процесв, сутнсть явищ у хньому розвитку, вдобража не тльки зовншнй вигляд, а й внутршнй свт, характери, суспльн вдносини людей, природу в усй  рзномантност й мнливост станв. Зорове втлення задуму (теми, сюжету) здйснються в Ж. за допомогою композиц  рисунка; обсяг  розташування в простор постатей  предметв передаться свтлотнню, лнйною, просторовою  кольоровою перспективою. Найважлившим зображальним та емоцйним засобом Ж.  колр. За допомогою кольору, зведеного в твор в гармонйну систему (колорит, гама кольорова), пдкреслюються рзномантнсть барв реального свту, матеральнсть предметв, хн природне забарвлення та змни цього забарвлення залежно вд освтлення (рефлекс), навколишнього свтло-повтряного середовища (тон, валер, пленер). Залежно вд призначення Ж. визначають як монументальний (див. Монументальне мистецтво), декоративний (див Декоративне мистецтво), станковий, декорацйний (див. Театральнодекорацйне  кнодекорацйне мистецтво)  мнатюру. За тематикою  предметом зображення розрзняють жанри Ж.: анмалстичний, побутовий, сторичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт (див. окрем статт, а також л. до них на окремих сторнках), мфологчний, релгйний та алегоричний.

ЖИВОПИС - Лексика - укранськ енциклопед та словники